Про дотримання правил охорони праці на підприємствах та відповідальність за це роботодавців, а також про їхнє безпосереднє ставлення до цієї проблеми розповідає начальник управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області Надія Глинська:

«Питання промислової безпеки та охорони праці повинні бути першочерговими для роботодавця, а також під постійним контролем органів державного нагляду за охороною праці, органів влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, адже від цього залежить життя та здоров’я працюючих.

Хочу зазначити, що такі явища, як виплата заробітної плати в конвертах та масове прийняття людей на роботу на основі цивільно-правових угод – взаємозалежні із станом безпеки та охорони праці на підприємствах. Адже для цих людей роботодавець не планує створювати належні безпечні умови праці, не сплачує він за них в повному обсязі і страхові внески до фондів соціального страхування.

Існує хибна думка серед бізнесменів та громадськості, що ріст заробітної плати (тобто її легалізація) збільшить розмір внесків до фондів соціального страхування, а це в свою чергу не принесе «задоволення» ні роботодавцю, ні працівнику, адже першому доведеться більше сплачувати, а другому – отримувати меншу заробітну плату. Але чи зустрічався хоч один приклад, коли роботодавець попереджав свого працівника про те, що при настанні нещасного випадку на виробництві він одержить виплати лише з легальної частини заробітної плати, або й взагалі нічого не отримає, оскільки трудові відносини не оформлені належним чином, і нещасний випадок не буде вважатися страховим.

На сьогодні дуже низька правова культура не тільки серед робітників, а й серед людей з вищою освітою. І це теж є однією з причин, чому люди йдуть на умови роботодавця, не думаючи про свою подальшу долю, що вони можуть залишитися безробітними, захворіти, стати інвалідом чи дожити до мінімальної пенсії... Чому законодавець обмежив верхню межу сплати внесків до Фондів 15 кратним розміром мінімальної заробітної плати і не встановив її мінімальний розмір? Тобто самі бізнесмени себе захистили, а про тих, хто приносить їм прибутки не думають.

Дуже часто при зростанні мінімальної заробітної плати працівників переводять на половину мінімальної заробітної плати або її чверть, однак контролюючі органи не звертають на це увагу (або не хочуть звертати). Адже чи може перевізник з трьома маршрутами мати лише одного водія на 0,5 мінімальної зарплати, чи у косметичному салоні, який працює з 9.00 до 18.00 може бути один косметолог на 0,25 мінімальної заробітної плати, чи пилорама, яка працює від ранку до світанку, а має одного працівника на мінімальній заробітній платі.

Тому питаннями охорони праці, вивченням законодавства про соціальне страхування слід займатися з навчальних закладів. Крім того, роботодавець має нести серйозну відповідальність за «експлуатацію» працівників, практично прирівняну до примусової експлуатації.

Наведу тільки один приклад: 28 липня 2010 року о 10 годині 45 хвилин у ТзОВ «Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство МЖК Експрес-24» у м. Івано-Франківську стався смертельний нещасний випадок. Обставини випадку: бригада з трьох чоловік проводила монтаж та демонтаж опалубки балконів і сходових маршів на 8 поверсі будинку, що будується. Потерпілий займався монтажем опалубки монолітного балкона на зовнішній стіні будинку. З пояснень свідків потерпілий переходив по свіжо викладеній годиною раніше стіні будинку, з якої під його вагою повипадала цегла, втратив рівновагу і впав з 8 поверху.

В результаті розслідування встановлено: потерпілий 1964 року народження, стаж роботи – не встановлено, вступний інструктаж – не проводився, перевірка знань з охорони праці – не проводилась, медичний огляд – не проводився, працював на підприємстві за договором підряду в бригаді тимчасового трудового колективу з 10.02.2010 року, тобто 6 місяців та 18 днів. На час настання нещасного випадку в крові потерпілого виявлено 2,98 проміле етилового спирту.

«Тимчасовий трудовий колектив» у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не зареєстрований, внески не сплачував. Відповідно випадок не визнано страховим. Отже сім’я загиблого ніяких виплат не отримала. Якщо вдуматися в обставини, то питань більше, ніж відповідей. Як роботодавець уклав договір з так званим «тимчасовим трудовим колективом», якщо цей колектив з 9 чоловік ніяким чином не зареєстрований і не є юридичною особою. Такого виду договору в законодавстві про працю не існує! Нехай про це не знали люди, однак роботодавець зобов’язаний знати.

Сьогодні дуже широко розгорнута полеміка в суспільстві про послаблення дозвільної системи, обмеження ліцензування. Звичайно, на етапі реєстрації бізнесу в цьому є сенс, однак під час запуску обладнання, випуску продукції, фактичної діяльності підприємства слід не тільки зберегти нагляд за охороною праці, а й посилити його. А питанням охорони праці (проведенню інструктажів, навчань з охорони праці) треба приділяти належну увагу. Не інспектор повинен бігати за роботодавцем і приписами заставляти провести навчання, створити службу охорони праці, створити безпечні умови праці і т.д., а роботодавець повинен бути зацікавлений, щоб у нього все це було зроблено. Нині ж все навпаки.

Мають місце факти, коли на підприємстві стається нещасний випадок, а у звітах показують, що у той час підприємство не здійснювало діяльності.

Позиція Фонду в питаннях розслідування нещасних випадків на виробництві та визнання їх страховими повинна бути чіткою та однозначною. Якщо роботодавець не оформив працівника належним чином на роботу, або уклав договір цивільно-правового характеру, не сплачував страхових внесків до Фонду, тоді й виплати у разі настання нещасного випадку повинен здійснювати роботодавець. Адже в даній ситуації випадок не належить до страхових.

На сьогодні держава, знявши навантаження з Державного бюджету і створивши фонди соціального страхування, як самостійні фінансові установи, ще не повністю відійшла від соціального захисту незалежно від причин та обставин страхового випадку і часто люди встановлюють тотожність між цими поняттями. Однак, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань захищає свої кошти та забезпечує їх цільове використання. Інші Фонди, а саме Фонд з тимчасової втрати працездатності повинен ставити перед роботодавцями питання про відмову в оплаті лікарняного листка, якщо випадок стався на роботі внаслідок порушення роботодавцем КЗпП та Закону України «Про охорону праці». А надалі й призначення пенсії по інвалідності має залежати від легального заробітку та страхового стажу.

А сьогодні економія коштів власником відгукується працівникові впродовж усього його життя. От так роботодавці «захищають» своїх працівників.

Як свідчить статистика, впродовж минулого року та протягом І півріччя цього року по Івано-Франківській області намітилась стійка тенденція до зниження виробничого травматизму. Однак, аналіз причин нещасних випадків показує, що понад 70% нещасних випадків сталися через організаційні причини, з них 35 – 40% випадків – в результаті порушення трудової та виробничої дисципліни, і тільки 15% – з технічних причин. Така тенденція зберігається впродовж 10 років. Саме ці показники відображають ставлення роботодавця до питань безпеки та охорони праці.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» саме власник підприємства повинен забезпечити безпечні та здорові умови праці, адже він найкраще володіє технологією виробництва, купує всю техніку та застосовує безпечні технології. Більше того він повинен створити службу охорони праці, проводити медичні огляди, проходити навчання з питань охорони праці. Цих норм дотримуються тільки ті підприємства, які були створені до 90-х років минулого століття, або які мають іноземні інвестиції. На більшості малих підприємств цих норм не дотримуються. Політика з питань охорони праці, яка активно запроваджується, не стимулює їх займатися цими питаннями. Більше того, якщо роботодавець сплачує страхові внески до Фонду, то він вважає, що питання охорони праці в нього закриті, і люди захищені. Тому необхідно повернутися до штрафних санкцій підприємствам, якщо на цих підприємствах не виконуються вимоги Закону України  «Про охорону праці», а кошти від штрафів спрямувати на створення умов праці на цих же підприємствах.

Не зовсім коректним є питання профілактики виробничого травматизму, усунення загрози здоров’ю працівників, викликаних умовами праці за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Домогтися справедливого використання цих коштів не можливо, адже ті підприємства, які більше коштів сплачують до Фонду, мають більший страховий тариф, допускають більше нещасних випадків. За рахунок коштів Фонду можна фінансувати лише національну, галузеві та регіональні програми з охорони праці.

Питання промислової безпеки та охорони праці є актуальними щодня, адже щодня гинуть та травмуються люди і відповідальність держави та роботодавців перед працівниками повинна бути надзвичайно висока».