Про те, як вирішуються питання соціального захисту інвалідів праці, розповідає начальник відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Ужгороді Закарпатської області Михайло Думнич:

«На жаль, біда в сім'ю вривається зненацька, коли не очікуєш. У житті багато випадків, коли батько чи мати, зранку, як завжди, з надією заробити на сім'ю пішли на роботу, а через нещасний випадок на виробництві втратили не те, що заробіток, а й – здоров'я, нерідко й життя. Такі трагедії «б'ють» не тільки по потерпілому. Люди у відчаї шукають допомоги у роботодавця, влади, суспільства.

При зустрічах із людьми, які втратили здоров'я внаслідок нещасних випадків на виробництві, нерідко чуємо слова вдячності за те, що дев'ять років тому Верховна Рада України прийняла Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Бо він дозволив забезпечити вирішення болючих проблем людей, які постраждали на виробництві. А їх на той час вистачало. До прийняття Закону функції соціального захисту потерпілих на виробництві різними нормативно – правовими актами покладалися на підприємства і організації. На жаль, ці документи не мали цілісної системи. А ще додалися проблеми в економіці. Припинили існування підприємства, на яких потерпілі отримали травми. Як наслідок, люди залишилися без будь-якої допомоги, без засобів на існування.

Зі створенням Фонду з'явився захисник їх інтересів, працівники якого допомагають людям, які потрапили в біду. Звичайно, що для вирішення більшості проблем потерпілих потрібні гроші. Наше відділення виконавчої дирекції Фонду – не виняток. Тому кожен робочий день починаємо із підрахунку того, що поступило за попередній день. Щоденно намагаємось слідкувати за виробничою діяльністю трудових колективів, виплата заробітної плати в яких на черзі. Аналізуємо, чи роботодавці розраховуються з людьми, чи своєчасно відраховують внески до Фонду. При виникненні запитань тут же ж намагаємось з'ясувати в чому затримка, які виникають проблеми в роботодавців. В разі необхідності вносимо пропозиції обговорити проблемні питання на засіданнях комісій з питань забезпечення своєчасності і повноти сплати податків та погашення заборгованості із виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, та інших соціальних виплат Ужгородського міськвиконкому, на спільних нарадах з податковими органами, іншими структурними підрозділами цільових фондів.

При залученні коштів до бюджету Фонду якомога раціональніше намагаємось використати укладену угоду про співпрацю між відділенням виконавчої дирекції Фонду у м. Ужгороді та організацією роботодавців Ужгородського району. Це теж дало певний результат. Хоча перше півріччя цього року в економіці регіону залишається проблемним, все ж нам удалося залучити до бюджету 6118,4 тисяч гривень.

Звичайно, хотілось би в цьому питанні спрацювати краще. Тим більше, що прогнозований фонд оплати праці на 2010 рік, сума якого наводилася службами економіки міськвиконкомів та райдержадміністрації, нас обнадіювала. На жаль, із місяця в місяць, надії почали розвіюватись, коли ми побачили реально виплачені суми заробітної плати, а відповідно, нарахування і відрахування з них внесків. Крім цього, за півріччя 333 страхувальники відділення нарахували, але не виплатили працюючим більше дев'яти мільйонів гривень заробітної плати. Внаслідок цього ми не доотримали більше 147 тисяч гривень страхових внесків. Коли бачимо, що обсяг реалізованої промислової продукції в місті за чотири місяці нинішнього року склав 98%, що пасажирів перевезено усіма видами транспорту 78%, що автомобільні перевезення в Ужгородському районі склали 66% проти відповідного періоду минулого року, що чотирнадцять будівельних організацій цього року ще практично не приступали до роботи, відчуваємо, що перевершити минулорічні показники по залученню внесків буде складно. Вивчаючи стан справ на місцях, безпосередньо в трудових колективах, переконуємось у тому, що криза далеко ще неподолана.

Наповнюючи дохідну частину бюджету, намагаємось вчасно здійснювати страхові виплати потерпілим. Тому своєчасно замовляємо кошти на ці цілі в управлінні виконавчої дирекції Фонду у Закарпатській області. Протягом шести місяців нинішнього року на страхові виплати та лікування потерпілих відділенням витрачено 1115,4 тис. гривень.

Крім профіцитного бюджету, претензійної діяльності до позитиву в роботі можна віднести і те, що з часу створення відділення більше 54 відсотків потерпілих після лікування повернулися до роботи. З поверненням здоров'я, повертається впевненість потерпілого у завтрашньому дні.

Звичайно, що наше відділення виконавчої дирекції Фонду не живе лише залученням коштів до бюджету та страховими виплатами. Переймаємося турботами постраждалих, які втратили здоров'я на виробництві. Серед них є багато поважних людей, уже в роках. Їх спіткало каліцтво ще за молоду, і прожили вони зі своєю бідою багато страждальних років. При спілкуванні відчуваємо, що їм не вистачає не тільки здоров'я, а й людського тепла. Колективи, в яких вони працювали, розпалися, колишні колеги, з плином часу віддалились, зайняті своїми проблемами. Тому свої надії і сподівання вони покладають на працівників нашого Фонду. Безперечно, що з їхніми бідами, проблемами звертаємось до органів влади, спілкуємось з роботодавцями, просимо знайти можливість підтримати постраждалих морально, а в ряді випадків і матеріально. Приємно, що серед сьогоднішньої бізнес-еліти є люди, які розуміють людський біль, сьогоднішні нестатки. Хоча, нічого гріха таїти, серед «успішних людей» зустрічаємо і скупих на милостиню.

А на нарадах, при зустрічах ми шукаємо можливість подякувати, розповісти про тих, які сповідують принципи християнської і людської моралі, знаходять можливість турбуватися про немічних, без жодних претензій на якісь вигоди. З ними зустрічаємось, радимось, з тим, щоб у сучасній, непростій ситуації людям, які отримали каліцтво на виробництві, допомогти вижити, і надалі почувати себе повноправними членами суспільства.

Безперечно, щоб досягти кінцевого результату, доводиться провести багато штабної, повсякденної, як то не рідко говорять – рутинної роботи, яку не завжди видно на поверхні. Тим не менше, вона впливає на показники нашої діяльності, зрештою, на результат роботи.

До такої повсякденної роботи відноситься і реєстрація страхувальників, їх перевірка, звітність і таке інше. Шкода, але поряд із досягненнями маємо й упущення.

На нарадах наше відділення не рідко критикують за те, що біля 30% страхувальників за підсумками квартальної звітності не здають розрахункові відомості про нарахування та перерахування страхових внесків. Критика справедлива. Хоча після кожного звітного періоду страхувальникам, які не прозвітували, направляємо претензії, шукаємо їх за адресою реєстрації, щоб перевірити. А листи наші в більшості випадків повертаються з поміткою «Із-за відсутності адресата за вказаною адресою». І вкотре у такий спосіб воюємо з вітряками. Бо дійсно, багато хто, не знявшись з обліку, припинив виробничу діяльність, залишивши сліди лише в реєстраційних документах державного реєстратора, податкових органів та цільових фондів. З цього приводу повідомляємо податкові органи, державного реєстратора.

Є випадки, коли державний реєстратор за рішенням суду давно зняв з обліку страхувальника, а реєстраційна картка за формою Ф-9 до нашого відділення не надійшла. Виявляється, що реєстратор вносить її в базу даних і скидає на центральний сервер державного реєстратора України. А чому з нього інформація до нас не доходить в Ужгороді пояснити не можуть.

У повсякденній роботі не рідко виникають питання, які у відділенні вирішити не можемо, бо документи, прийняті директивними органами не дозволяють цього зробити. Наведу приклад. Ухвалою Господарського суду ще у квітні 2007 року по справі ВП «Торах» підприємство ліквідовано, а борги кредиторів у зв'язку з відсутністю майна у боржника судом визнані погашеними. Наше відділення, із-за відсутності інформації про банкрутство цього підприємства, не заявило кредиторські вимоги, а тому у рішенні суду не зазначено, як кредитор, хоча недоїмка за ним рахувалась в сумі 334,32 гривень.

Щоб вийти з ситуації ми звернулися із запитом до суду. На запит відділення Господарський суд у Закарпатській області роз'яснив, що вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду не були заявлені в строк, встановлений для їх подання, а тому такі наші вимоги судом не розглядаються та вважаються погашеними у відповідності до частин 5-6 статті 31-ї Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом».

Отож, державний реєстратор на підставі згаданого рішення Господарського суду 14 червня 2007 року припиняє юридичну особу і знімає ВП «Торах» з обліку, а у відділенні зняти не можемо, бо в постанові правління Фонду від 24 лютого 2004 року за №6 зазначено, що якщо в судовому рішенні відділення Фонду не зазначено кредитором – борги списанню не підлягають.

Оскільки такі випадки непоодинокі, думаю правлінню Фонду доцільно внести зміни до згаданої постанови, щоб дозволити робочим органам Фонду списувати недоїмку із платників, яких за рішенням суду ліквідовано внаслідок банкрутства. З юридичного боку вважаю, що у відповідності до рішення суду та картки державного реєстратора про зняття з обліку юридичної особи, фізичної – підприємця з реєстрації та її ліквідації є підставою для такої поправки. Це, як і наведення ладу в роботі з державними реєстраторами, допомогло б навести порядок в обліку, і не тримати у звітах «мертві душі», які нічого не дають.

Думаю, настав час удосконалення, або вірніше спрощення документації із призначення страхових виплат. Тим більше, що не має необхідності породжувати щось нове, бо робота у нас подібна до роботи працівників по призначенню пенсій в управліннях Пенсійного фонду України. Після збору, укомплектування необхідних документів (у них для призначення пенсії, а у нас для призначення страхових виплат) структурним підрозділом приймається розпорядчий документ. У них це один документ – протокол. Після підписання згаданого протоколу, в управлінні Пенсійного фонду відкривають пенсіонерові особовий рахунок у вигляді картки, завіреної підписом і печаткою начальника управління району (міста). До речі, ця картка єдиного зразка для всіх структурних підрозділів Пенсійного фонду України. Особова справа пенсіонера здається в архів, а карточка особового рахунку пенсіонера ставиться у картотеку, яка знаходиться на столі у спеціаліста. Далі, щомісяця проводиться нарахування пенсії, її індексації та друкування відомостей.

Як ми робимо? Зібравши необхідні документи, приймаємо три постанови: постанову про взяття на облік потерпілого, постанову про призначення йому одноразової допомоги та про призначення щомісячних страхових виплат. І лише після цього виходимо на відомості. Крім цього, 176 непрацюючим постраждалим, нараховуючи відповідні індексації, видаємо чергову постанову із розрахунками на звороті по кожному з них. До речі, і особова справа пенсіонера у них наполовину менша за справу потерпілого на виробництві.

Отож, якщо б ми запозичили досвід колег із Пенсійного фонду, це дало б відчутну економію паперу, економію коштів, які сьогодні йдуть на ремонт і заправку принтерів та ксероксів, а основне – дало би економію робочого часу. А зрештою, спростило б роботу спеціалістів.

Якщо вдасться впровадити щось краще – буде на користь справі.

Останнім часом багато розмов точиться навколо єдиного соціального внеску. Закон з цього питання передбачає зосередження функцій збору внесків до фондів соціального страхування в єдиному органі. Дійсно, це дасть скорочення звітів, зменшення кількості перевірок. До обумовленого часу передачі цих функцій структурним підрозділам Пенсійного фонду уже не так далеко. Тому це питання останнім часом у нас активно обговорюється на нарадах, на засіданнях «круглих столів» за участю представників органів влади, цільових фондів, управлінь соціального захисту, роботодавців та профспілок. Поки обговорюється питання необхідності підвищення пенсійного віку, звітності, проведення перевірок, запровадження єдиної інформаційної бази страхувальників - відповіді є. А коли переходимо до питання про те, який буде порядок взаємозаліку після лікарняного, оскільки в органів Пенсійного фонду цього напрямку роботи не має, чи може взаємозалік взагалі буде ліквідований, як такий? Поки що відповіді не знаходимо.

На порядок денний виходить мабуть і питання змін у структурі відділень виконавчої дирекції Фонду. Згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» питання реєстрації платників страхових внесків та контроль за їх сплатою від нас відходить. Серед обов'язків структурних підрозділів Фонду надалі залишається віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням його економічної діяльності, разом з Пенсійним фондом проводити перевірки достовірності поданих страхувальниками відомостей про основний вид економічної діяльності підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання для віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва.

Для подальшого виконання цих обов'язків, мабуть, доцільно визначити оптимальну кількість спеціалістів за рахунок вивільнених працівників з підрозділів реєстрації страхувальників та перерахування страхових внесків. Повсякденно переконуємось і у необхідності підвищення рівня профілактичних заходів. Ця ділянка роботи сьогодні дійсно потребує кадрового зміцнення. Якщо, до прикладу, у минулому році на одного середньостатистичного експерта України припадало 2445 зареєстрованих у Фонді підприємств, установ і організацій, то на нашого 8986. Якщо за цей час наш експерт брав участь у розслідуванні 14 нещасних випадків з можливою інвалідністю, середньостатистичний експерт по Україні - 4.53.

Це питання не нові. При реформуванні вони завжди виникають. Але хотілось би, щоб вони проходили безболісно.»