Про проблеми щодо вирішення питань професійної захворюваності у Дніпропетровській області розповідає начальник управління виконавчої дирекції Фонду в області Надія Братко:

«Дніпропетровщина є одним з найбільш промислово розвинутих регіонів України з високою концентрацією промислових підприємств і значною щільністю населення. У робочих органах виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області зареєстровано більш як 101 тис. підприємств. З 773 видів економічної діяльності в області задіяні понад 600. На промислових підприємствах у важких, шкідливих і небезпечних умовах праці зайняті більше 215 тис. працівників, у тому числі більше 60 тис. жінок. І саме цим, на мій погляд, обумовлено те, що протягом багатьох років Дніпропетровська область стійко посідає 3 місце в Україні за показниками профзахворюваності.

Починаючи з 2002 року, в Дніпропетровській області утримується стійка тенденція до збільшення кількості працюючих і пенсіонерів, яким первинно встановлюється діагноз «професійне захворювання». Кількість осіб, яким щорічно встановлюється уперше діагноз «професійне захворювання», складає біля 1 тисячі. Лише одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілим, які отримали професійне захворювання у 2009 році, склала 54 млн. гривень. На лікування у стаціонарних умовах 1294 потерпілих внаслідок профзахворювання за вказаний період було витрачено 778 тис. гривень. Витрати на амбулаторне лікування 2 994 потерпілих склали 3561 тис. гривень.

Є багато чинників, які призводять до поступового збільшення кількості професійної захворюваності, в структурі яких переважно превалюють пилові бронхіти, вібраційна хвороба, радікулопатія. І якщо на нейтралізацію деяких з них потрібні значні матеріальні витрати, нові технологічні розробки для їх впровадження, то інші реально існують і штучно підтримуються з причин людського фактору. Що мається на увазі? Наприклад, гірничодобувна техніка, минулих і сучасних поколінь, не відповідає вимогам нормативних актів за такими показниками як шум, вібрація, пилоутворення. До того ж, не завжди власники підприємств, особливо на підприємствах металургійної, хімічної промисловості, прагнуть впроваджувати новітні технології, системи колективного захисту працюючих від впливу шкідливих виробничих факторів. В той же час, законодавство України про охорону праці не виключає працю у шкідливих і важких умовах праці при відповідній компенсації за втрачене працівником здоров'я. Ще одна складова. Як правило, професійне захворювання встановлюється людині або за рік-два до виходу на пенсію, або після того, як з нею розірвано трудовий договір, а не під час відповідних медичних оглядів. Тобто, має місце значне недовиявлення хворих з професійними захворюваннями, що пов'язане з недоліками в організації та проведенні попередніх і періодичних медичних оглядів. Не всі медичні заклади, які надають послуги на проведення медичних оглядів, мають потрібних фахівців.

Лікувально-профілактичні заклади недостатньо забезпечені лабораторними і функціонально-діагностичними приладами і обладнанням. Крім того, дослідження і обстеження працівників проводяться не в повному обсязі, тому що, якщо їх проводи належним чином, суттєво зростає вартість медогляду, і тут вже роботодавець орієнтується на менші витрати. Самі працівники намагаються приховати своє захворювання аби зберегти за собою робоче місце і заробітну плату. Тому підтвердження мають непоодинокі випадки, коли працівник має 2-3 амбулаторні картки, за однією з яких проходить відповідні медичні огляди, і згідно якої він здоровий, в інших – об'єктивна картина стану здоров'я потерпілого. Наприклад, громадянин С. 1954 р. н., працює на одній з шахт області стволовим, будучи інвалідом ІІ групи від загального захворювання з 1988 року за діагнозом наслідки важкої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді правосторонньої пірамідної недостатності. Виникає запитання, яка комісія надала висновок про придатність до роботи за даною професією?

Також практика свідчить, що певна частина випадків професійних захворювань встановлюється УкрНДІ промислової медицини за направленням ЛПЗ за місцем проживання працюючих, а не за висновками медичних закладів, які проводили періодичні медогляди. При цьому дані про стан здоров'я особи, надані різними закладами медицини, містять суттєві розбіжності, що в свою чергу викликає багато питань. Про низький рівень попередніх медоглядів свідчать наступні приклади. На одній з шахт області працював у підземних виробках робітник, який був інвалідом 2 групи від загального захворювання з діагнозом «важка відкрита черепно-мозкова травма», а у сільському районі працював трактористом робітник з кістозною гіпоплазією правої легені з 2 групою інвалідності. Зрештою ці працівники отримали професійне захворювання «хронічне обструктивне захворювання легень 1-2 ступеня».

Інший, досить типовий випадок. громадянину М. УкрНДІ промислової медицини встановлює діагноз «лімфогранулематоз» та визначає його як профзахворювання. Однак, діагноз не значиться в переліку профзахворювань, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 №1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань». Таких прикладів дуже багато.

Під час вивчення умов праці робітників, у яких виявлено підозру на хронічні професійні захворювання, непоодинокі випадки виявлення відсутності динаміки розвитку захворювань, тобто робітник за результатами попереднього та періодичних медичних оглядів під час роботи визначається здоровим та придатним до подальшого виконання роботи, тоді як під час звернення до профпатолога щодо одержання запиту на складання санітарно–гігієнічної характеристики умов праці у нього виявляється ряд захворювань. В таких випадках, під час складання акту санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта страхові експерти пишуть окрему думку, після чого такі акти оскаржуються в судовому порядку.

Не можна сьогодні не оминути той факт в роботі робочих органів виконавчої дирекції Фонду, коли громадяни звертаються для встановлення їм професійного захворювання у віці 75 років, 20 з них він вже ніде не працював і коли вже неможливо встановити зв'язок трудової діяльності з профзахворюванням.

Інший аспект – це соціальні процеси. Якщо працюючого робітника за результатами медоглядів і необхідно перевести на роботу з нешкідливими умовами праці, то де в шахтарських регіонах буде працювати вивільнений з роботи прохідник або робочий очисного вибою.

Ще одним чинником, який не дозволяє вплинути на безпідставне встановлення професійного захворювання, є неможливість ознайомлення з первинною медичною документацією з причини її ненадання у більшості випадків медичними працівниками і відсутності у штаті страхових експертів з охорони праці осіб з медичною освітою.

На цей час страхові експерти Фонду поряд з профілактичною роботою, яка передбачає перевірки підприємств зі створення роботодавцями умов праці, які б відповідали вимогам нормативних актів з охорони праці, приділяють значну увагу підняттю на більш високий, конструктивний рівень співпрацю з медичними працівниками, від яких залежить обґрунтованість рішень по встановленню діагнозу «професійне захворювання» на усіх її етапах. З цією метою була проведена нарада на базі науково–дослідного інституту промислової медицини в місті Кривому Розі з представниками МСЕК, СЕС, відповідними спеціалістами з питань охорони праці промислових підприємств. У відділенні виконавчої дирекції Фонду в місті Кривому Розі, де реєструється найбільша кількість випадків професійної захворюваності, відділ організації профілактики нещасних випадків та профзахворювань посилений 3 працівниками з медичною освітою, 2 з яких фахівці з гігієни праці, що дозволяє більш професійно вивчати первинну медичну документацію. У разі, коли медичними працівниками виконуються дії або приймається рішення, які суперечать вимогам нормативних актів, зокрема, медичних, факти доводяться до відома органів прокуратури. Така цілеспрямована робота з медичними установами, прокуратурою, НДІ промислової медицини і роботодавцями дозволила зменшити рівень професійної захворюваності у Криворізькому регіоні за 4 місяці поточного року на 124 випадки, а в цілому по Дніпропетровській області на 26 відсотків.

Ми бачимо, що розуміння проблеми дало позитивні зрушення, що в свою чергу було б не можливим без конструктивного діалогу. Сьогодні ми бачимо відкритість до нього всіх зацікавлених сторін, а це вже значний крок у даному напрямі.»