З 1 квітня 2006 року відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 року №375 „Про затвердження національних класифікаторів, зміни до державного класифікатора та скасування чинності державних класифікаторів” запроваджено нову редакцію національного класифікатора ДК 009:2005 „Класифікація видів економічної діяльності” взамін ДК 009:96.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 21.04.2006 №124 продовжено термін дії  ДК 009:96 для застосування при  визначенні тарифів страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд).

Тобто, зазначений Вами КВЕД – 74.87.0 є КВЕДом ДК 009:2005. У зв’язку з цим для встановлення розміру страхового тарифу Вам необхідно звернутися до робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем взяття на облік.

КВЕД  45.21.1 відноситься до 52 класу професійного ризику виробництва. Для даного класу страховий тариф на 2006 рік складає 2,42 відсотка до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Керуючись нормами  статті 47 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі – Закон) страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, що визначаються страховиком.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Виходячи з норм пункту 4.12 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 року N 12 та погодженої з Мінфіном України та Національним банком України (із змінами і доповненнями), страхові внески сплачуються страхувальниками - роботодавцями в день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

У разі виплати заробітної плати за першу половину місяця страхувальник одночасно з одержанням зазначених сум сплачує страхові внески, нараховані на суму цих виплат.

При проведенні оплати праці з готівкової виручки чи натуроплатою платники страхових внесків не пізніше наступного дня після здійснення виплат подають до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 року №1423 „Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання” (зі змінами і доповненнями) КВЕД 50.20.2 відноситься до 14 класу професійного ризику виробництва.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” для окремих галузей економіки без зміни класів професійного ризику їх виробництва встановлюються такі страхові тарифи:

24 клас (Обслуговування сільського господарства, господарське управління сільським господарством.) - 0,5%;

22 клас ( Сільське господарство.) - 0,2%;

59 клас(Відкритий видобуток руд чорних металів, видобуток та збагачення нерудної сировини для чорної металургії.) – 2,1%.

Суб’єкти господарської діяльності сплачують страхові внески за тарифами, встановленими в частині першій цієї статті, якщо обсяг робіт (послуг) за вказаними галузями економіки перевищує 50 відсотків загальних обсягів їх робіт (послуг).

Для встановлення розміру страхового тарифу відповідно до статті 2 зазначеного закону необхідно подати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду довідку про обсяг всіх реалізованих робіт (послуг) з вказаними видами економічної діяльності.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі - Закон) для бюджетних установ та об’єднань громадян  страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 відсотка від сум фактичних витрат на оплату праці, що визначаються відповідно до Закону України „Про оплату праці”, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Для встановлення розміру страхового тарифу згідно статті 4 Закону страхувальник подає завірені нотаріально або відповідальною особою робочого органу виконавчої дирекції Фонду (за наявності оригіналу) копії таких документів:

статут;

довідка ДПА про неприбутковість з вказаним кодом неприбутковості;

виписка з реєстру розпорядника бюджетних коштів;

свідоцтво про реєстрацію згідно Положення про легалізацію об’єднань громадян затвердженого постановою КМУ від 26.02.1993 року № 140 (для об’єднання громадян).

Відповідно до частини десятої та п'ятнадцятої статті 47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництв  та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до  нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці). Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за поруш* законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу.

Пунктом 20 Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000р. № 1423 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2001 р. 527), передбачається, що знижки чи надбавки до страхового внеску застосовуються Фондом з урахуванням результатів роботи підприємства за минулий календарний рік. При цьому враховуються витрати Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві, суми страхових внесків підприємства за минулий календарний рік тощо.

З врахуванням положень вищезазначених законодавчих та нормативних актів Фонд провадитиме знижки чи надбавки до страхових внесків страхувальників після затвердження [повідного порядку їх застосування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про страхові тарифи..." підсобно - допоміжні виробництва (підрозділи) підприємств, які займаються незалежно від спеціалізації підприємства іншими видами виробничої діяльності та перебувають на самостійному балансі і є у зв'язку з цим самостійними обліковими одиницями, при визначенні розмірів страхових тарифів відносяться до галузей економіки, яким відповідає їх діяльність.

Якщо страхувальник провадить свою діяльність у кількох галузях економіки, при визначенні розміру страхового тарифу підприємство відноситься до тієї з них, яка має найбільш питому вагу в обсязі реалізованої продукції.