Працюючому потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який одночасно одержує щомісячну грошову суму та пенсію, в першу чергу індексується сума оплати праці, потім - щомісячна грошова сума та в останню чергу - пенсія.

Працює потерпілий чи ні можна встановити тільки по запису в трудовій книжці. Для цього потерпілому досить лише пред’явити трудову книжку фахівцю відділення.

Підставою для призначення страхових випала є акт Н-1. У разі його відсутності у Фонду немає підстав для призначення та здійснення страхових виплат.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

Згідно з пунктом 12  Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що провадиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, за формулою.

Обчислення середньомісячної заробітної плати для розрахунку страхових виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.

Неповнолітні діти, на утримання яких потерпілий виплачував, або був зобов’язаний виплачувати аліменти, вважаються такими, що перебували на його утриманні.

У разі встановлення комісією з розслідування нещасного випадку, що ушкодження здоров’я настало не лише  з причин, що залежать від роботодавця, а і внаслідок порушення застрахованою особою нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги підлягає зменшенню, але не більше як на 50 відсотків.

Відсоток зменшення розміру одноразової допомоги визначається  рішенням комісії з питань охорони праці підприємства, а в разі, якщо вона не створена, комісії з питань вирішення спорів при робочих органах виконавчої дирекції Фонду.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” чинність цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах.

Поняття „трудова угода” належить до цивільно-правових договорів, що регулюються нормами цивільного права. Тому законодавство про працю на них не поширюється. Відповідно до ст. 332 Цивільного кодексу України за трудовою угодою (договором підряду) підрядчик зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник - прийняти й оплатити виконану роботу. Виконані роботи (послуги) оплачують , як правило, після оформлення акта приймання-здавання робіт, послуг. У разі укладення трудової угоди працівник не подає заяву про прийняття його на роботу, а підприємство не видає наказ про зарахування його на певну посаду (робоче місце) і не вносить запис до трудової книжки.

Відповідно до статті 13 Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.

Згідно частини 4 статті базового Закону Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків , побутове обслуговування, протезування, санаторно – курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.

Якщо в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання потерпілий тимчасово  втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати  на його лікування.

Отже, керуючись чинним законодавством, Фонд повинен провести відшкодування шкоди потерпілому за проведене лікування при наявності особової справи потерпілого з актом за формою Н – 1, акту звірки з лікарнею, яка проводила лікування за участю представників підприємства щодо використання медичних препаратів, які були придбані на кошти підприємства та чеків про сплату за них.

Тобто, за умови цільового використання зазначених коштів підприємства, що сплатило лікування потерпілої особи на виробництві, робочі органи виконавчої дирекції Фонду відшкодовують такі витрати на рахунки  підприємства відповідно до листа та підтверджуючих документів, наданих таким підприємством (установою).

Виплати здійснюються згідно з довідкою навчального закладу (щорічно або після кожного семестру) про те, що член сім’ї застрахованої особи віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання.

Частиною другою статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Пунктом 3.6.2. Постанови правління Фонду «Про затвердження Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) від 22 грудня 2005 року № 83 передбачено, що у разі, коли застрахована особа замість пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання обрала інший вид пенсії відповідно до чинного законодавства, перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться з дати переходу на інший вид пенсії, виходячи з відкоригованої заробітної плати, визначеної станом на 1 березня за останнім її коригуванням.

Відповідно до пункту 2  Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 14.09.2004 року № 66 (далі – Положення), та Інформаційного листа № 59  виконавчої дирекції Фонду від 02.11.2005 року «Щодо практичного застосування Положення» допомога по тимчасовій непрацездатності надається у разі засвідчення в медичній карті хворого зв’язку захворювання з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) і в листку непрацездатності є позначка про зв’язок хвороби з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням).

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (доход) для оплати днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Тобто, для розрахунку середньої заробітної плати для оплати днів тимчасової непрацездатності у зв’язку з погіршенням стану здоров’я що пов’язане з цим же страховим випадком вважається розрахунковий період перед настанням страхового випадку, а не за останнім місцем роботи.

З 1 квітня 2001 року усі страхові виплати, пов’язані з травмами на виробництві та професійними захворюваннями, здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.99р. №1105- ХІV (далі-Закон).

Відповідно до ст. 29 Закону “Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться  у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування  провадиться з 1 березня наступного року.” При проведенні даного перерахування враховується пенсія по інвалідності, оскільки згідно з п.1 ст.34 Закону “У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я”.

Інформація про розмір середньомісячної номінальної заробітної плати найманих працівників, зайнятих в економіці України  розміщується на веб-сайті Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в розділі „Діяльність Фонду”, підрозділ „Відшкодування шкоди потерпілим” – веб-сторінка „Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України”.

На веб-сторінці наведено посилання на таблиці за відповідні роки:

за 1940 - 1957 роки;

за 1958 - 1991 роки;

за 1992 - 1996 роки;

за 1997 - 2004 роки;

за 2005 – 2007 роки.

За рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено термін передачі особових справ застрахованих осіб (членів їх сімей) за місцем їх постійного проживання.

Відповідно до пункту 1.8 Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою правління Фонду від 22.12.2005 р. № 83 (далі - Порядок), особова справа застрахованої особи формується за її бажанням в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства або за місцем проживання застрахованої особи.

Методичними рекомендаціями щодо практичного застосування пункту 1.8 вищезазначеного Порядку (інформаційний лист виконавчої дирекції Фонду № 3 від 06.04.2006 року № 302-08–1) передбачено, що робочий орган після формування особової справи та призначення страхової виплати за місцем реєстрації підприємства, передає особову справу за заявою застрахованої особи (членів її сім’ї) до робочого органу за місцем проживання цієї особи. Передача здійснюється у такому порядку:

1. Відділення виконавчої дирекції Фонду передають особові справи за актом до управління виконавчої дирекції Фонду, яке має здійснити їх передачу за місцем проживання.

2. Особові справи повинні бути укомплектовані документами відповідно до вимог:

- Інструкції “Про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім’ї на страхову виплату”, затвердженої постановою правління Фонду від 20.04.2001 р. № 10;

- Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженого постановою правління Фонду від 31.01.2002 р. № 7;

- Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою правління Фонду від 22.12.2005 р. № 83.

Якщо в особовій справі відсутні зазначені у вищезгаданих нормативних актах документи,  такі справи не передаються.

3. Відділення виконавчої дирекції Фонду, що передають особові справи, повинні здійснити страхові виплати застрахованим особам (членам їх сімей), справи яких передаються, за два місяці наперед незалежно від дати виплати (наприклад: якщо особова справа передається в березні, то виплати необхідно здійснити за лютий, березень та квітень). Про це складається відповідна довідка, яка додається до особової справи застрахованої особи.

Особові справи, за якими є заборгованість робочого органу по страхових виплатах, або ці виплати не здійснено за два місяці наперед, передачі не підлягають.

4. Відділення виконавчої дирекції Фонду продовжують виплачувати раніше призначені страхові виплати за особовими справами, які вони прийняли, починаючи з місяця після місяця, за який вони виплачені, про що у двотижневий термін після дати складання акта ними приймається відповідна постанова, яка додається до особової справи та надсилається застрахованій особі (членам її сім’ї).

Надання потерпілим одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди в разі ушкодження їхнього здоров’я, яке сталося до 01.04.2001 року, визначалося Законом України «Про охорону праці», який набрав чинності 24.11.1992 року і діяв у цій частіші до введення в дію Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі – базовий Закон). Відповідно до статей 11 та 12 Закону України «Про охорону праці» власник зобов’язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому, одноразову допомогу і відшкодувати йому моральну шкоду, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної шкоди потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, вперше одноразова допомога і відшкодування моральної шкоди були передбачені Заковом України «Про охорону праці», обов’язок з її виплати покладався на власника – роботодавця.

Працівники, яким стійка втрата працездатності встановлена МСЕК до 24.10.1992 року, тобто до введення в дію Законів України «Про охорону праці» та базового Закону (01.04.2001 року), не мають права на отримання одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди, оскільки, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

З цих же підстав на вас не поширюється стаття друга базового Закону в частині виплати Фондом одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди, оскільки на час виникнення у вас права на страхові виплати (1986 р) таких виплат чинне законодавство взагалі не передбачало; а прийняті після 1986 року закони, як зазначалося вище, зворотної сили не мають.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, який, набув чинності з 1 січня 2004 р., не передбачено призначення пенсії по інвалідності що спричинила повну або часткову втрату – працездатності внаслідок трудового каліцтва.

Зазначеній категорії осіб пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.04 №1215 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення», найменша пенсійна виплата з урахуванням дотації до прожиткового мінімуму, визначеного на 2004 рік для осіб, які втратили працездатність, з вересня 2004 року встановлена у розмірі 284,69 грн.

Призначення та виплату пенсій у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням провадить Пенсійний фонд України відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення» з наступним відшкодуванням цих витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Інваліди трудового каліцтва отримують, згідно з Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», щомісячні страхові виплати у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до пункту 1 статті 34 цього закону уразі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

Згідно п.1.17 Постанови правління Фонду «Про затвердження Порядку призначення  та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей)» від 22 грудня 2005 року № 83 у разі відбування застрахованою особою покарання у вигляді позбавлення вола належні їй суми страхових виплат перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються їй після звільнення з місця позбавлення волі, а особи, які перебувають на утриманні застрахованої особи, одержують виплати в установленому порядку.

Пункт 1.8 Постанови правління Фонду «Про затвердження Порядку призначення  та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей)» від 22 грудня 2005 року № 83 передбачено, що особова справа застрахованої особи формується за її бажанням в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за місцем знаходження підприємства або місцем проживання застрахованої особи.

Дію абзацу четвертого статті 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” зупинено на 2006 рік в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV)