Вивчення матеріалів розвитку системи соціального страхування в Україні свідчить, що першим законом, який поклав початок формуванню елементів соціального страхування на території нинішньої України був Закон Російської Думи від 2 червня 1903р. “Про винагороду потерпілих внаслідок нещасних випадків робітників та службовців, а рівно членів їх сімейств на підприємствах фабрично-заводської, гірничої і гірничнозаводської промисловості”. Цей Закон поширювався на робітників та службовців приватних підприємств.

Основні закони про державне обов’язкове страхування були прийняті Думою 23 червня 1912 року.

Підгрунтям цих законів були основні страхові принципи німецьких законів 1883 – 1889 років, які передбачали страхове забезпечення на випадок захворювання, трудового каліцтва, допомогу на випадок вагітності, пологів і на поховання.

Починаючи з 1917 року, коли почала формуватись державна форма власності, держава, як загальний підприємець і страховик (гарант), а також основний виробник та головний споживач не була зацікавлена у системі страхування, тому вона створила систему соціального забезпечення (безкоштовного медичного та пенсійного).

Перехід України у 90^х роках минулого століття до ринкових відносин при одночасному функціонуванні застарілої системи соціального забезпечення, коли власник підприємства повинен був відшкодувати шкоду нанесену здоров’ю працівника під час виконання ним професійних обов’язків, а також закриття великої кількості підприємств призвели до зростання заборгованності перед потерпілими на виробництві, безробітними, пенсіонерами.

Перед новою незалежною державою Україна постало нелегке завдання, здійснити реформування системи соціального забезпечення замінивши її на систему соціального страхування.

Державним комітетом з нагляду за охороною праці України в межах програми „Трансформ” за допомогою Міністерства праці та соціального захисту Федеративної Республіки Німеччина було опрацьовано проект Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.” (далі – базовий Закон) який був прийнятий Верховною Радою України у 1999 році і набрав чинності з 01.04.2001р.

Протягом 2000 року було створено Правління Фонду та його виконавчу дирекцію і обраховані розміри страхових тарифів.

Для надання допомоги працівникам Фонду в організації їх роботи в межах Проекту ТАСІS EDUR 9801 “Сприяння у забезпеченні охорони праці (з метою підвищення рівня продуктивності)” було організовано та проведено навчання працівників виконавчої дирекції Фонду, надано допомогу у створенні її структури та опрацьовано ряд методичних документів для страхових експертів з охорони праці.

Правлінням і виконавчою дирекцією Фонду проведена велика і кропітка робота по створенню в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі 27 управліннь та 425 районних та міських відділень виконавчої дирекції, їх матеріально-технічному, кадровому, нормативно-правовому та іншому забезпеченню.

Система загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка створена в Україні базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964р.) та рекомендаціях Міжнародної організації праці № 67 (1944 р.)

Базовий Закон визначив три головних завдання Фонду:

• проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням.
• відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань.
• відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Управління Фондом було запроваджено на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців (принцип трипартизму) по 15 членів правління від кожної сторони. В результаті забезпечено баланс інтересів кожної із сторін соціального партнерства, що створило умови для розвитку суспільних відносин у зазначеній сфері діяльності.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є єдиним видом загальнообов”язкового державного соціального страхування, що не передбачає сплати страхових внесків найманими працівниками. Кошти Фонду формуються виключно за рахунок страхових внесків роботодавців.

Станом на 1 січня 2001 року в Україні близько 250 тисяч потерпілих на виробництві повністю або частково не отримували належних їм виплат, а відповідна заборгованість сягнула 641 млн. грн. і продовжувала зростати.

Із створенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань менше ніж за рік його роботи була повністю вирішена проблема поточних страхових виплат потерпілим на виробництві і припинився ріст відповідної заборгованості.

Суттєво спала напруженість у трудових відносинах по даному напрямку, зокрема у шахтарських регіонах.

Фондом проведений значний обсяг робіт по забезпеченню реєстрації страхувальників та повноти сплати ними страхових внесків.

Станом на 01.10.2005 року кількість зареєстрованих страхувальників складає 896855. З них юридичних осіб – 638680, фізичних осіб, які використовують найману працю – 257733 і 442 - добровільно застраховані особи.

На відшкодування шкоди потерпілим на виробництві Фондом виплачується в середньому 83 відсотки від загальної суми коштів, що надходять до нього. А за час його існування потерпілим на виробництві (членам їх сімей ) відшкодовано близько 3,6 млрд. гривень (без урахування сум відшкодування Пенсійному Фонду України).

Починаючи з 2001 року середній розмір щомісячної страхової виплати на одного потерпілого щорічно зростав і складав за роками:

• 2001 - 119,01 грн. , 2002 - 213,34 грн.
• 2003 - 264,57 грн., 2004 - 305,05 грн.

Станом на 1 жовтня 2005 року за оперативними даними страхові виплати від Фонду отримують 316 138 потерпілих на виробництві і членів їх сімей.

За 9 місяців поточного року їм виплачено 1041,3 млн. грн., що на 216,6 млн грн. більше, ніж за такий же період 2004 року.

Основна частина виплат припадає на щомісячні страхові виплати потерпілим і членам їх сімей - 815,2 млн. грн. (78,3%) та виплату одноразової допомоги потерпілим (членам їх сімей) - 208,0 млн. грн. ( 20,0%).

На профілактику нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Фондом витрачено за 2001 – 2004 роки та перше півріччя 2005 року 42 млн.756,9 тис. грн., у тому числі 28 млн.881,1тис грн.. на фінансування заходів, передбачених Національною, галузевими та регіональними програмами з охорони праці. Протягом зазначеного періоду рівень загального виробничого травматизму мав стійку тенденцію до зниження.

У 2004 році кількість страхових нещасних випадків на виробництві (відповідно до складених актів за формами Н-1) становила 23583 чоловік, з яких 994 загинуло. У порівнянні з 2003 р. ці показники знизилися відповідно на 11.1 і на 6,7 відсотка. Кількість випадків профзахворювань на виробництві збільшилась на 0.8% (6589 випадків) в той же час кількість смертельних випадків від профзахворювання зменшилось на 280 випадків та становить 137.

За період, що минув з початку діяльності Фонду:

наглядову Раду Фонду очолювали:

02.2001р.- 03.2003 р. - Мойсюк Василь Сільвестрович

03.2003р.- 12.2003 р. - Мірошніченко Олексій Валентинович

12.2003р. – 04.2004 р. - Кінах Анатолій Кирилович

04.2004 р. – 07.2005 р. - Тьоткін Володимир Іванович

07.2005 р. - 12.2006 р. - Розенко Павло Валерійович

12.2006 р. - 07.2008 р. - Іванова Наталія Миколаївна

З липня 2008 року наглядову раду Фонду очолює Герасимчук Дмитро Андрійович

правління Фонду очолювали:

04.2000 р.- 09.2000 р. - Кравчук Ігор Іванович

09.2000 р. – 07.2002 р. - Сторчак Сергій Олександрович

07.2002 р.- 07.2004 р. - Ольховець Григорій Андрійович

07.2004 р.- 10.2006 р. - Степанкова Тетяна Михайлівна

10.2006 р. - 02.2008 р. - Галиць Георгій Костянтинович

З лютого 2008 року правління Фонду очолює Іванкевич Віктор Вікторович

виконавчу дирекцію очолювали:

04.2000 р. - 06.2003 р. - Піддубний Василь Васильович

06.2003 р. - 10.2003 р. - Сітало Олександр Тимофійович (тимчасово виконував обов’язки директора)

10.2003 р. - 06.2005 р. - Крот Віктор Іванович

07.2005 р. - 10.2006 р. - Новіцький Леонід Панасович

10.2006 р. - 03.2008 р. - Мельников Юрій Євгенович

З березня 2008 року виконавчу дирекцію Фонду очолює Богданов Станіслав Геннадійович